Сольові баки для пом'якшувачів

Бак для регенерувального розчину (на 35, 75, 100, 150, 200, 300, 500, 800 літрів) входить до складу установок очищення і фільтрації води, будучи їхньою частиною, тобто тих фільтрів, яким для відновлення властивостей фільтрування потрібна сіль або інша хімічна речовина.

Розчин з такою речовиною - регенерантом готується і зберігається (до чергової регенерації) в спеціальній ємності,
яку для простоти і називають "баком".

Ємність може бути різної форми (наприклад, бочкоподібної, як показано на малюнку зліва, або квадратного перерізу), розміру та ємності, залежно від типу регенеранта (хімічної речовини, що використовується для регенерації) і продуктивності фільтра, з яким її використовуватимуть.

Отже, бак являє собою якусь ємність [1] (зазвичай пластикову) з кришкою [2]. У баку може встановлюватися спеціальна сітка [3], на яку буде насипатися регенерант [7]. Строго кажучи, без цієї сітки можна обійтися й існує безліч моделей баків, де сітка не використовується.

Найважливішим вузлом є шахта [4] - пластикова труба, усередині якої змонтовано засмоктувальну систему, до складу якої входять поплавковий запірний клапан [5] і кульковий відсічний клапан [6] (air-check valve). Через штуцер [9] засмоктувальна система з'єднується з блоком керування фільтра.

Переливний штуцер [10] встановлений на випадок відмови всіх систем регулювання кількості води в баку і має бути, в ідеалі, з'єднаний із дренажною лінією.

Система працює таким чином:

1) Початок роботи

У бак із фільтра подається певна кількість води [8] (у деяких моделях першу заливку води доводиться здійснювати вручну). Після цього в бак насипають хімічний регенерант [7], наприклад таблетовану кухонну сіль для іонообмінних пом'якшувачів або перманганат калію ("марганцівка") для окислювальних фільтрів-знезалізнювачів. Кількість води регулюється або налаштуванням поплавцевого клапана [5], або автоматичним блоком управління фільтра (у цьому разі поплавцевий клапан слугує додатковим захистом від переливу) і залежить від типу фільтра та його розміру (продуктивності), але завжди на кілька сантиметрів вища за рівень сітки [3], (якщо вона є).

Дуже важливо, щоб бак для регенерувального розчину заповнювався певною кількістю води, а не "як Бог на душу покладе". Наприклад, для регенерації 1 літра смоли в іонообмінному пом'якшувачі потрібна цілком певна кількість кухонної солі (NaCl). Зі свого боку, кухонна сіль розчиняється у воді також у певних кількостях (межа розчинності близько 300 г/л). Таким чином підбирається та кількість води, в якій розчиниться потрібна для повноцінної регенерації даного фільтра-пом'якшувача кількість таблетованої солі. Якщо води буде менше, то в ній розчиниться менше солі й іонообмінна смола не відновить достатньою мірою своєї іонообмінної ємності - знизиться ефективність пом'якшення та очищення води. Якщо ж води буде більше, то регенеруватися смола буде навіть краще, але водночас зростуть витрати солі на кожну регенерацію і збільшаться експлуатаційні витрати на обслуговування системи водоочищення.

Необхідно також, щоб між регенераціями проходило достатньо часу для утворення в баку концентрованого розчину регенеранта. З цієї точки зору здається, що начебто раціональніше застосовувати ту ж сіль не у формі таблеток, а звичайну - розсипом. І розчинитися швидше, і дешевше. Однак не випадково сіль потрібна саме в пресованому вигляді (це можуть бути не тільки пігулки, а й соляні брикети у формі "подушечок" або капсул, і просто пресована, а потім колота на шматки в кілька сантиметрів (як щебінка) кухонна сіль). Річ у тім, що сіль розсипом не розчиняється у воді миттєво, зате дуже швидко злежується в монолітний ком. Така грудка не тільки матиме площу поверхні, значно меншу, ніж така сама за вагою кількість солі в таблетках, а отже, й набагато повільніше розчинятиметься. Він може "нарости" навколо шахти [4] із засмоктувальною системою і таким чином повністю блокувати роботу системи регенерації фільтра, що неминуче призведе до його виходу з ладу.

2) Регенерація

Під час циклу регенерації розчин із бака через засмоктувальну систему починає надходити в блок керування фільтром. Там регенерувальний розчин у певній пропорції розбавляють водою, його використовують далі в процесі хімічної регенерації фільтрувального середовища, що застосовується в цьому типі засипного фільтра.

У міру засмоктування регенерувального розчину, його рівень у баку починає знижуватися. Це відбувається доти, доки не спрацює кульковий відсічний клапан [6], тобто кулька не сяде щільно в сідло і не перекриє потік.

3) Наповнення водою

У цьому циклі, після закінчення регенерації фільтра, в бак починає подаватися вода з блоку управління фільтром. Вода надходить через ту саму засмоктувальну лінію, тільки тепер "у зворотному напрямку" - через штуцер [9] і відсічний клапан [6]. Надходження води припиняється або за командою блока керування фільтром, або в разі спрацьовування поплавкового клапана [5], який, спливши до певного рівня, перекриває подавання води в бак. Згодом у цій воді знову розчиниться потрібна кількість солі і процес повториться під час наступної регенерації.

Ця система дуже проста і надійна. Треба тільки не забувати підтримувати в баку запас регенеранта. При цьому не треба боятися "пересипати". Насипати можна хоч по самісінький край бака - все одно, більше ніж треба не розчиниться. Однак рівень регенеранту треба періодично контролювати. Критерій простий - нагорі завжди має бути сухий регенерант.

Розміри сольових баків